Долаємо стрес

Допомагаємо дитині подолати посттравматичний стрес

• Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ. Повернення до звичного режиму життєдіяльності дасть дитині змогу відчути, що вона в безпеці. Вона має розуміти, що навчальний заклад — безпечне місце для неї. Будьте спокій­ними і виваженими, заспокоюйте дитину, уникайте додаткового тиску на неї.
• Надавайте дитині можливість вибору. Здебільшого травматичні події при­зводять до втрати контролю, хаосу, тому можливість вибору або контролю­вання (за умови, що це можливо] дадуть дитині змогу почуватися в безпеці.
• Оберіть дорослого, який зможе забезпечити дитині додаткову підтримку. Домовтеся з дитиною, до кого вона може звернутися в разі необхідності.
• Зберіть максимум інформації щодо систем переадресації для дітей, які потре­бують спеціалізованої допомоги фахівців. Якщо дитина має серйозні пробле­ми, що не зникають із плином часу, її потрібно направити до відповідного фа­хівця.
• Не слід замовчувати травмуюючу ситуацію. Дитині складно «просто забути про все». Тому варто вислухати її, обговорити почуття та міркування, які ви­никають у неї з приводу того, що відбувається.
• Будьте готовими до непростих запитань: «Чому відбулася та чи та подія?» (продемонструйте своє ставлення до ситуації], «Чи все буде добре?» (не да­вайте неправдивих обіцянок і марних надій, однак розкажіть, що рятувальні організації, волонтери, міністерства та відомства, військові та міліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку].
• Оголосіть хвилину мовчання. Поясніть дітям, що в такий спосіб вшановують загиблих.
• Подбайте про те, щоб дитина мала можливість гратися і працювати разом з однолітками, адже їхня підтримка дуже важлива для неї.

• Будьте готовими до діалогу з дитиною. Вона має знати, що ви готові її вислу­хати. Давайте прості та реалістичні відповіді на запитання дитини про трав­муючі ситуації.

• Подбайте про безпечне місце, у якому дитина зможе розповісти про те, що з нею сталося. Відведіть певний час для бесіди, щоб допомогти їй зрозуміти, що обговорювати те, що сталося, — нормально.
• Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху. Допоможіть їй обрати оптимальні стратегії для тієї чи тієї ситуації, зверніться до її попереднього досвіду долання стресу.
• Будьте пильними до явищ навколишнього середовища, які можуть спричиняти певну реакцію в дитини, яка переживає посттравматичний стрес (погіршен­ня погоди, гучні звуки, роковини трагічних подій тощо]. Передбачайте кризу і надавайте додаткову підтримку в ситуаціях, що можуть бути нагадуванням про травмуючі події. Допомагайте дитині підготуватися до цієї кризи. Попе­реджайте дітей, якщо збираєтеся, наприклад, увімкнути світло, різко підви­щити голос тощо.
• Чиніть опір намаганням дитини залучити вас до негативного переживання травми. Іноді діти провокують педагогів на повторення образливих ситуацій, адже вони долають стрес шляхом реконструювання травми за допомогою гри або взаємодії з іншими.
• Бережіть власне емоційне та фізичне здоров'я. Дитині, яка бачить поруч упев­нених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше вдається нормалізувати свій стан.