«Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину»

"Що повинен знати педагог, який   виховує обдаровану дитину"

• У талановитої дитини відразу проявляється спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння будь-що йти до поставленої мети, самостійність і незалежність у діяльності.
• Невмотивований тиск та примус, нав’язування гальмують прояв Природних задатків.
• Занадто рання спеціалізація та професіоналізація збіднюють особистість. Необхідно гармонійно розвивати сукупність тілесних, душевних і розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти гідне місце в суспільстві.
• Талановитій дитині необхідно надавати не лише свободу для само­діяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті формується самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності та дії.
• Інтенсивному розвитку природних задатків сприяє ознайомлення з різними видами діяльності. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість. Цікавий матеріал, який можна ви­користати як доповнення до наведених вище порад учителям і батькам, містять сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Баркан із питань виховання обдарованої дитини.
• Важливо не ігнорувати унікальності дитини, проте й не висловлю­вати надмірних захоплень з приводу її обдарованості, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.
• Природна допитливість обдарованих дітей є причиною безлічі за­питань, які вони ставлять дорослим. Особливо складно з такими дітьми в школі, їх намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний, звичайний стандарт слухняного учня. Ось чому так часто ті, кого в дитинстві називають вундеркіндами, з віком стають звичайними праг­матичними людьми, які нічого оригінального, нового не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.
• Необхідно створити всі умови для розвитку таланту, проте не нав’язувати дитині своїх захоплень та інтересів, не культивува­ти необхідності за будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання займатися улюбленим за­няттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.
• Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, керувати емоціями, робити все, аби дитина не мала заниженої самооцінки і вод­ночас не виставляла свою обдарованість нацоказ.
• Допомагати дитині налагоджувати відносини з дорослими і дітьми.
• Якомога більше приділяти уваги фізичній активності дитини.