"МОЯ УКРАЇНА - СОБОРНА, ВІЛЬНА, НЕПОДІЛЬНА"

"Моя Україна - соборна, вільна, неподільна"- творча робота Березового Ярослава(вихованця ансамблю "Любисток" ЦЕВ). В його роботі-роздуми , аналіз  про минуле  та сьогодення України , плани на майбутнє ,бажання та мрії...  Це варто  уваги ,бо  наша молодь -  майбутнє нашої держави! 

Ярослав -  є неодноразовим переможцем міських та обласних етапів    конкурсу творчих  робіт  "Моя Україна – соборна, вільна, неподільна!" в межах проєкту "Голос крові: ми-Українці!".

  "Моя Україна – соборна, вільна, неподільна!

22 січня 1919 року в Києві на Софійському майдані сталася подія величезного історичного значення – урочисте проголошення Акту Злуки: в єдину українську соборну державу об'єдналися Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка.

Побудова незалежної Української держави була багатовіковою мрією нашого народу: жити вільно, однією сім'єю на своїй рідній землі, за своїми традиціями та звичаями, в єдиній державі, не розділеній ніякими кордонами і не розірваній ворогуючими державами.

Вистраждана, катована, зруйнована, виплакана, але ніким не скорена країна.

Війнами і голодом катували Україну, проте не скорили... Ми, прийдешнє покоління, повинні пам’ятати скорботні сторінки історії своєї держави.

Україна зробила кілька спроб створити власну державу. Але лише наприкінці 80-х рр. XX ст. склалися сприятливі умови для відновлення української державницької думки.

Першим кроком у цьому напрямку було прийняття у 1990 р. Декларації про Державний суверенітет України, а у 1991 р. відбулося прийняття Акту проголошення незалежності України.

На тлі історії наша Україна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми зробимо рідну країну, такою вона і буде. Наше життя буде залежати лише від нас самих.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли єдність, патріотизм – це не тільки підтримка Майдану як національного руху. Це коли в єдиному руслі наші мрії і прагнення, сила і згуртованість, коли ми разом і ми справжні.

Патріотизм для мене – це означає об’єднуватися, допомагати іншим людям. Ми, українці, маємо допомагати один одному, немов би нас не мільйони, а залишилося лише двоє в цілому світі.

Моя Україна – соборна, нероздільна!

Моя Україна – це я, це всі ми!

І перед нами задача є спільна:

Нащадкам надбання ці всі зберегти.

Часи сумні, країні тяжко,

Та всі ми прагнемо добра.

В єднанні сила, як не було б нам важко,

Щоб всі зусилля не дарма!

Ці рядки спали мені на думку під час карантинних заходів у зв’язку з пандемією COVID-19, коли моя родина особисто відчула, що значить допомагати один одному, бути єдиним народом.

У цей непростий час є багато людей, яким потрібна наша допомога. Це важко хворі люди, яким необхідно лікування, самотні люди похилого віку, що входять до групи ризику. Якщо своїм рідним ми можемо придбати та передати товари першої необхідності, то самотнім потрібна допомога. Для підтримки і допомоги людям у потребі українці згуртувалися і створили служби підтримки, «гарячі» лінії, різні фонди допомоги, сервіси доставки їжі, необхідних речей тощо.

Потребують допомоги представники бізнесу, які через тривалі вимушені «канікули» в роботі зазнають збитків. Безперечно потрібна підтримка медикам, які ризикуючи своїм життям, цілодобово стоять на варті охорони людського життя . Ми, українці, вкотре доводимо усім, що ми – єдина країна  і в радощах, і у біді.

Тепер стало зрозуміліше і відчутніше тим, хто раніше не помічав, що бувають проблеми у певної категорії людей , у яких немає можливості навіть вийти з дому і спілкуватися вільно. Я гадаю, що карантин об'єднає українців, і ми станемо ближче один до одного. Багато з нас вже зараз більше замислюються не про себе, а про інших .

Дуже символічним, одним з прикладів єдності українського народу вважаю концерт в умовах ізоляції, який відбувся у квітні 2020 року. На одночасну спільну гру наважилися Львівський камерний оркестр «Віртуози Львова» та оркестр із Маріуполя «Ренесанс». Перебуваючи на прямому зв'язку один з одним, вони дистанційно записали знамениту «Мелодію ля-мінор» Мирослава Скорика. Майже чотири десятки музикантів з двох регіонів через карантин виконували свою партію у себе вдома. Такий проєкт має велике об'єднавче значення. Він і називається «Мелодія, яка єднає». Унікальність цього проєкту в тому, що разом грали два оркестри зі Сходу та Заходу країни.

Нещодавно президент Володимир Зеленський закликав молодь взяти участь у масштабному всеукраїнському флешмобі Ukraine NOW та розповісти про любов до України. У відеоролику тривалістю до однієї хвилини необхідно поділитися своїми успіхами, розказати та показати, що означає бути українцем і як змінити  життя країни на краще. Це також, на мою думку, єднає  молодь задля втілення  спільної мети: побудувати найкращу європейську країну – вільну, незалежну, соборну Україну.

Я бажаю, щоб наша Україна стала країною з  новітніми технологіями, де розвивається наука, культура ! Країною, в якій всі громадяни щасливі, мають високий рівень життя та духовного розвитку.  Я – учень і моя задача вчитися, щоб у майбутньому принести Україні якомога більше користі.

Сьогодні українці – єдині , як ніколи. Я щиро вірю в краще. Вірю, що територіальна цілісність України навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо пам’ятати, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної і незалежної України, якою пишатимуться наші наступні покоління! "

                                                             (Ярослав Березовий)