МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ У ЦЕВ

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО у 1999 році. За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько шести тисяч мов. На жаль, майже половина з них знаходяться під загрозою зникнення. Мова – це генетичний код нації, інтелектуальний та духовний результат тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без мови, самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Відзначили Міжнародний день рідної мови і у Центрі естетичного виховання Шосткинської міської ради. Педагоги та вихованці долучилися до святкування, продемонструвавши свою любов і повагу до рідної мови.

На занятті в «Народному художньому колективі» фольклорному ансамблі «Любисток» (керівник Тетяна Стегайло, заслужений працівник культури України, заслужений діяч естрадного мистецтва України) керівник розповіла вихованцям про історію виникнення свята, наголосила, що мова – це найбільше і найдорожче добро кожного народу, а пісня – трепетне серце народу, його крила. Павло Тичина казав: «В уяві моїй мова завжди живе поряд з піснею». Вихованці із задоволенням заспівали український цикл пісень «Весну зустрічаємо», пограли в народні ігри «Вербич», «Пуста-пропуста», «Баба Куця» та інші.

Вихованці «Зразкового художнього колективу» театру-студії естрадної пісні «Мікс» (керівник Ірина Легейда, відмінник освіти України, заслужений діяч естрадного мистецтва України) у цей день нагадували одним одному про те, як важливо берегти рідну мову, адже мова – це великий скарб народу, його голос. Милозвучність та багатогранність української мови продемонстрували діти, виконавши цікаві сучасні українські пісні «Вишиванка», «Діти-квіти», «Райдуга». За словами керівника, саме мова є тією духовною силою, яка допомагає нам зрозуміти, хто ми, і відчути нашу єдність.

Вихованці «Народного художнього колективу» ансамблю народного танцю «Джерельце» (керівники Людмила Маковець, заслужений працівник культури України та Яни Трет’як) також цього святкового дня в українських костюмах продемонстрували різні танцювальні композиції, показавши, що танець – це вічний рух. На думку Яни Сергіївни, наше життя подібне танцю. Все це тому, що наш характер тісно переплітається з мовою тіла. Як і в танцях, так і в мові з’являються щось нове, після чого хочеться реалізовувати це в житті.

Вихованці закладу вкотре довели, що знають українську у всіх її проявах, вільно нею спілкуються, а головне – пишаються рідною мовою!

Вивчайте мову українську –

дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

прекрасну, милу і чудову,

як материнську пісню колискову.

                                                                 А. Каніщєнко