 ЯК ПРАЦЮЄ ТА ЧИМ ЖИВЕ ТЕАТРАЛЬНИЙ КОЛЕКТИВ "ДЗЕРКАЛО"
Щорічно з 1961 року 27 березня відзначається Всесвітній день театру. У Шостці є декілька театральних колективів. Але сьогодні ми розповімо про один з них – театральний колектив «Дзеркало» Центру естетичного виховання Шосткинської міської ради. Цьогоріч він відзначає ювілей – 15 років з дня свого заснування. Його незмінною керівницею є Світлана Разломова.
Історія «Дзеркала» Центру естетичного виховання Юність розпочалась у 2005 році. За словами Світлани Разломової, його назва має філософський підтекст.
"Театр – це відображення нашого життя. Це відображення людей такими, якими вони є — з їх хорошими та поганими сторонами характеру."
Починався творчий шлях колективу з двох невеличких груп дітей різної вікової категорії. Це переважно старшокласники школи №11 та шестикласники школи №5. Дебютною виставою стала «Ось така Ряба» у виконанні молодших акторів. А далі старші діти вдало зіграли у постановці «Лісова пісня» за мотивами твору Лесі Українки. Наступною стала п'єса «Поза грою».
Юні актори увійшли в смак театрального життя. В'ячеслав Бережний, один з перших учасників театру говорить, — завдяки цьому мистецтву він позбавився страху перед надмірною увагою до себе з боку, тих хто оточуючує. Мистецтво Мельпомени допомогло йому краще пізнати себе. Перша його роль — Лукаш в «Лісовій пісні», далі — мотоцикліст в спектаклі «Поза грою».
Після закінчення школи акторська кар’єра хлопця не закінчилась. Він 2 роки був у складі театру у виші, в якому навчався. В'ячеслав наголошує, улюбленої ролі у нього не має. Актор, за його словами, повинен бути «гнучким».
— Найскладніше і найцінніше у виконанні ролі — абстрагуватися від усього, що хвилювало і хвилює, від усього, що ти відчуваєш і стати тим, кого ти граєш, прожити цю роль. Перестати думати, що ти Слава, що ти мотоцикліст, що ти Бос (ім'я персонажа прим. авт.). Але також важливо вміти виходити з ролі, тому що вона захоплює. Театр вплинув на моє життя. Крім гри у виставах мені подобалося читати вірші. Я їх писав. У мене є різні вірші, які я іноді згадую. Коли розгублений я можу спертися на щось, на ті ідеї, які туди вкладено. У Києві я брав участь в "миттєвому театрі". Це розширений флешмоб, коли знав тільки свій шматочок спектаклю, і коли він повинен вийти. І все. Весь сценарій знав тільки режисер. Це приголомшливо, коли люди не знають, що буде, але спектакль народжується на ходу, на вулиці, серед людей. Події в'яжуться докупи. Ось цього всього я б не зміг, якби раніше не грав в театрі.
«Хітові» спектаклі театру «Дзеркало»: «За двома зайцями», «Ніч перед Різдвом», «Про Федота-стрельца, удалого молодца», «Маруся Чурай», «Сузір’я бродячих псів» та інші надовго запам’ятались шосткинським глядачам.
Діти-актори вміло перевтілюються у найскладніші образи, грають дорослих людей, з непростими долями. Зокрема Тетяна Кривенок перевтілилась в образ Секлити із п’єси «За двома зайцями».
— Я грала її, коли навчалась у 9 класі. Зараз згадую і не розумію, як я змогла так добре зіграти жінку літнього віку! Тоді мені задавалось, що я дуже її розумію, я «пропустила» крізь себе її долю. Вона так хотіла видати доньку заміж і, мені здається, я дуже добре її розуміла. А загалом театр — це щось особливе.
Відбору до театрального колективу не було та й зараз не має. Адже головне — здійснити дитячі мрії, — наголошує Світлана Разломова.
"Якщо у дитини є мрія побути актором — я повинна її здійснити. І не важливо добре вона зіграє або погано. Для кожної дитини по його внутрішньому стану, за його характером і зовнішнім даним підбирається роль."
Цікаво, що деякі випускники «Дзеркала» пов'язали своє життя із творчістю. Зокрема це Євген Кротов.
— Займаючись у колективі, я ставив свій голос. Граючи у виставах, почав займатись дикторством, озвучував радіо- і телерекламу. Пізніше, після переїзду до Києва, я почав працювати на студіях, озвучую, дублюю фільми, мультфільми. Це все завдяки отриманим мною акторським навичкам. Крім того я почав працювати ведучим. Там теж акторські навички стають у пригоді. А ось щодо повсякденного життя, то в розмову тепер можна вставляти репліки з раніше вивчених ролей. Виходить дуже смішно.
Заняття в «Дзеркалі» відбуваються в комплексі: акторський тренінг, сценічна мова та пластика, а також вокал. Проте саме юні актори повинні внести родзинки в роль, яку грають: як герой говорить, як ходить, який у нього настрій.
За 15 років колектив презентував понад 40 постановок. Всі вони розраховані на різні вікові категорії — як для дітей, так і для дорослих. До участі у спектаклях із радістю долучаються і дорослі актори шосткинського народного театру, народний ансамбль «Любисток», танцювальний колектив «LetS go», «Джерельце». Сценічну мову тут викладала Анжела Висоцька.
"Театральне мистецтво виховує людину. Це всебічне естетичне виховання. "Розбираючи" спектакль, вивчаючи роль, мимоволі потроху змінюєш свій світогляд. Стаєш людиною, яка бачить світ у яскравих фарбах."
Світлана Разломова наголошує, жодного разу не пожалкувала, що пов’язала своє життя з мистецтвом Мельпомени.
— Я щаслива, що йду на роботу з ранку, і щаслива, що приходжу додому пізно ввечері. Моя родина та театр — це одне ціле, тому що мої діти теж брали участь в моїх постановках. Нехай це банально, нехай звучить голосно, але театром просякнуте все моє життя.
До речі, зразковий театральний колектив «Дзеркало» в цьому році очікує рішення експертної комісії МОН щодо присвоєння йому звання «народного художнього колективу» системи Міністерства освіти України, ПОЗАШКІЛЛЯ.
За матеріалами Shostkanews.city | 
